Німе кіно свого часу було чимось фантастичним для глядачів. Саме цей жанр допоміг людям хоч певною мірою зрозуміти унікальність мистецтва кінематографії. Нехай голоси акторів вони не чули, проте якість зйомки, красу костюмів, і звичайно, талант перевтілення вони могли гідно оцінити. Далі на edinburgh-trend.
В Единбурзі було чимало артистів, яким вдалося розкрити свій потенціал саме в “німому” кіно. Мало того, згодом вони стали справжніми знаменитостями.
Одним із них був Джон Стюарт. Багато кінокартин 1920-х років не обходилися без його участі. Проте пізніше артист також успішно зміг перейти до “розмовних” фільмів. Втім переважно він увійшов в історію саме як яскравий виконавець “німих” ролей.
Ранні роки
Майбутній актор народився 18 липня 1898 року в Единбурзі.
Потрібно сказати, що хлопчику пощастило народитися у дуже заможній родині.
Так його дід керував компанією John Croall & Sons. Остання займалася виробництвом автомобільних шасі.
Коли Джону виповнилося 7 років, він із сім’єю переїхав до Лондона. Там батьки малюка розійшлися, і облаштовуватись на новому місці йому довелося вже з мамою та двома братами.
Звичайно, початок життя в Лондоні припав на старт шкільного віку хлопчика. Тому саме там йому судилося стати учнем.
Першою альма-матерою Джона стала Dunstable Grammar School. А у 13 років він перейшов до Eastbourne College.
Але справедливо зазначити, що навчання юнакові давалося дуже непросто. А все тому що він більше віддавав перевагу бешкетуванню.
Служба
Щодо професії, то спочатку Джон мріяв про кар’єру військово-морського лікаря. Але згодом передумав і вступив до лав армії.
Причому цікаво, що спочатку його туди не прийняли через недосягнення повноліття. І лише в 20 років він почав служити у складі 3-го батальйону Королівського полку Шотландії “Чорна стража” (Black Watch, 3rd Battalion, Royal Regiment of Scotland).
Після цього він приєднався до піхотного полку The Seaforth Highlanders. Але в 1918 році Джону довелося завершити службу через те, що він захворів на лихоманку.
Поки в Шотландії юнак чекав на демобілізацію, він почав займатися організацією благодійних концертів у званні офіцера з розваг.
Цілком справедливо сказати, що з цього часу в життя Джона поступово приходила творчість.
Акторство
Далі Стюарту недовго довелося займатися офісною роботою. Але така рутина не приносила йому жодного задоволення. І тоді він вирішив попри всі ризики спробувати стати актором.
І треба сказати такий крок виявився дуже успішним. Бо, здається, Джону допомагала сама доля.
Адже навіть той факт, що він не мав акторської освіти, не завадив йому дебютувати на справжній сцені. Нехай навіть у масовці. Це сталося у 1919 році в постановці The Trojan Women.
Пізніше режисер і кінопродюсер Волтер Вест помітив актора-початківця і розглянув у ньому “кіношний” типаж. Згодом надійшла пропозиція знятися в невеликій ролі в “німій” кінокартині 1920 року під назвою Her Son.
В результаті перший кіно-досвід виявився дуже успішним. І в тому ж 1920 році Джону запропонували ще дві ролі у фільмах The Great Gay Road і The Lights of Home.
Все це згодом спонукало артиста на те, щоб максимально сконцентруватися саме на кінокар’єрі.
Далі в творчому житті актора з’явився проєкт Land of My Fathers, який зробив його справжньою знаменитістю. Це фільм, де він зіграв відомого скрипаля Девіда Моргана.
Після численних позитивних відгуків про цю роботу Джона запросили зіграти головні ролі в таких кінокартинах, як Sinister Street, A Sporting Double та If Four Walls Told.
Ну, а 1923 рік знову виявився щедрим на ролі. І тоді глядачі могли побачити улюбленого артиста у фільмах This Freedom, The School for Scandal та The Loves of Mary, Queen of Scots.
Численні роботи
Загалом можна сказати, що протягом 1920-х років Джону пощастило знятися в 35 “німих” кінокартинах.
Причому серед них цілком справедливо виділити The Pleasure Garden та Hindle Wakes. Ці набули просто шаленої популярності серед глядачів.
Крім цього, не менше захоплення викликали ролі актора у фільмах військового жанру – Mademoiselle from Armentieres, The Flight Commander та Roses of Picardy.
Новий жанр
Розмовне кіно увірвалося в творчість Джона в 1929 році. І почалося воно із фільму Kitty. Це була одна із перших британських звукових кінокартин.
Творці використовували фрагменти діалогів, які поєднувалися із синхронізованою музикою та різними ефектами.
Треба сказати, що перехід від німого до розмовного кіно Стюарту дався дуже легко.
1932 рік подарував актору ролі в нових проєктах. До того ж роботи виявилися доволі цікавими. Це був детектив у Number Seventeen, амбітний бригадир заводу у Men of Steel та солдат у L’Atlantide.
Театральна діяльність
При цьому не можна сказати, що Джон, користуючись величезним успіхом на екрані, закинув роботу в театрі. Це не правда. Адже в 1930-х роках він зачаровував глядачів на сцені в постановках: Finished Abroad, Public Savior No.1, Butterfly on the Wheel, The Limping Man, No Exit і What We All Want.
Воєнні роки
Важливо зазначити, що героїзм і мужність були властиві не лише персонажам Стюарта, але і йому самому. В реальному житті він був людиною, якій знайомі основні та головні якості справжнього чоловіка.
Зокрема, коли почалася Друга світова війна, він вирішив повернутися на службу. Однак, на жаль, його визнали непридатним, – відлуння перенесеної лихоманки були так само відчутні.
Тому Джон не мав іншого виходу, як продовжити те, що в нього виходило найкраще, – творчість.
Так, 1940-і роки запам’яталися в кар’єрі актора ролями у фільмах: Old Mother Riley in Society, Old Mother Riley’s Ghosts, Hard Steel, Ships with Wings, The Big Blockade, Flying Fortress, Headline та Madonna of the Seven Moons.
Активні зйомки
1950-ті роки допомогли Джону підняти свою майстерність актора на більш високий рівень. Тоді йому вдалося приміряти на себе образ лікаря, детектива, банківського менеджера, поліцейського інспектора та мирового судді. Звичайно, все це, завдяки творчості та улюбленій роботі.
Якщо говорити про численні кінороботи цього періоду, то варто виділити: Time and the Conways, The Railway Children, The Revenge of Frankenstein, Blood of the Vampire, The Mummy, The Naked Truth, Too Many Crooks, і Emergency Ward 10.
Таким чином, Джона Стюарта сміливо можна назвати одним із найбільш унікальних единбурзьких акторів. Адже навіть не маючи відповідної освіти, він зміг побудувати успішну кар’єру. І цей факт є черговим доказом того, що для справжнього таланта немає перешкод.
А ще серед колег Джона вирізняла тривалість його творчого шляху. Вдумайтесь, актор був у професії майже 60 років! Про таке багато хто може лише мріяти. Але для Стюарта це виявилося звичним, хоча, напевно, і приємним явищем.
Джерела
