Філіп Ніл Маррей увійшов в історію світового мистецтва, як один із найвідоміших шотландських музикантів. Він був членом найбільш яскравих та популярних коллективів, а також співпрацював зі справжніми зірками. Далі на edinburgh-trend.
Важливо зазначити, що багатьом знаменитим музикантам у різні періоди життя Ніл зміг вчасно допомогти і стати для них тією самою опорою, завдяки якій їм вдалося зробити новий крок у розвитку кар’єри.
Ранні роки
Ніл народився 27 серпня 1950 року в місті Единбург.
Варто зазначити, що музичний шлях Маррея розпочався з барабана. Саме цей інструмент став першим, на якому навчився грати молодий музикант. Пізніше додалася бас-гітара. А вже в 1967 році шкільні друзі допомогли юнакові сформувати свій перший музичний колектив.
На той момент Маррей дуже захоплювався блюзом, тому й репертуар новоствореної групи більшою мірою складався саме із блюзових композицій.
У 1973 році деякий час Ніл був у складі джаз-фьюжн гурту “Gilgamesh”. Однак тривалим цей тандем назвати не можна. І вже після виходу з колективу Маррей у компанії Джуніора Генсона вирушив на гастролі Сполученими Штатами.
Однак після цього на Ніла чекав новий поворот у кар’єрі. Спочатку він виступав у складі гурту “Cozy Powell’s Hammer”. Але після того, як його було розпущено, музикант приєднався до “Colosseum II”. На той час цей відомий британський джаз-роковий колектив був оновлений.
Новий етап
Після цього в 1976 році музикант приєднався до складу гурту “National Health”. Окрім Маррея, серед учасників цього колективу з’явився й Алан Говен.
Однак досить складний репертуар групи і той факт, що, на жаль, про комерційний успіх залишалося лише мріяти, спонукали Ніла до наступного. Тоді він захотів зайнятися вивченням інших музичних напрямів. І за основу вирішив взяти музику таких колективів як “Cream” та “John Mayall & the Bluesbreakers”.
“Щасливий квиток”
Пізніше у житті Маррея сталася подія, яку можна назвати “щасливим квитком”. А все тому, що його запросили допомогти із прослуховуванням барабанщиків у новий колектив під назвою “Whitesnake”. Однак згодом музикант сам став частиною цього легендарного гурту.
Причому його роль в успіху “Whitesnake” є досить значущою. І саме він з 1978 по 1986 рік сприяв тому, щоб гурт став неймовірно популярним серед європейських, японських та американських слухачів.
У складі цього колективу Маррей зміг записати 10 альбомів! І справжньою родзинкою кожної їхньої композиції стали фірмові басові партії Нілу.
Вихід із колективу
Проміжним етапом у кар’єрі Маррея можна назвати колектив “MGM”. До речі, разом із Нілом у цій групі грали популярні гітаристи Берні Марсден та Мел Ґаллі. Проте після кількох концертів стало зрозуміло, що грандіозний успіх колективу не світить.
До того ж, пізніше у Маррея почалися проблеми з “Whitesnake”. Причина була в тому, що в Лос-Анджелесі Девід Ковердейл вирішив створити оновлену версію даного колективу. І внаслідок цього Маррея було виключено зі складу учасників. Але музикант не розгубився і звернувся до адвокатів, щоб ті допомогли йому отримати фінансову компенсацію як учаснику неймовірного успіху гурту.
Ще одна група
1987 рік подарував Нілу шанс нової реалізації в кар’єрі. Справа в тому, що саме тоді він приєднався до японського хард-року колективу “Vow Wow”. З цим гуртом протягом 1987-1989 років Маррей зміг записати 4 альбоми. А ще з гастролями вони об’їздили Велику Британію, Європу та Японію.
Але згодом Ніл здивував шанувальників заявою про те, що в ролі постійного учасника гурту “Vow Wow” він ніколи не був. І пояснив це тим, що паралельно входив до складу “MGM”.
Унікальний шанс
У 1989 році Маррей отримав пропозицію спробувати себе в ролі музиканта “Black Sabbath”. Погодьтеся, для будь-якого музика, що поважає себе, відмовлятися від такої можливості було б грандіозною помилкою. Ось і Ніл, мабуть, був саме такої думки.
Тому що зрештою він став частиною колективу. І сталося це одразу після того, як вийшов альбом “Headless Cross” (1989).
У складі цього легендарного гурту Маррей був до 1990 року. І саме музика цього колективу дозволила йому по-новому розкрити свій потенціал і попрацювати з різними базовими стилями. Адже він не міг дозволити собі цього, будучи музикантом “Whitesnake”.
Так з’явилися цікаві імпровізації та неймовірні соло.
“Врожайний рік”
1992 рік подарував Маррею можливість стати учасником оновленої версії “Cozy Powell’s Hammer”. Проте останній судилося проіснувати недовго.
Крім того, Ніл, заради кількох концертів у Великій Британії з колективом “Moody Marsden Band”, вирішив возз’єднатися з двома своїми колишніми колегами по “Whitesnake”. Йдеться про Берні Марсдена і Міккі Муді.
Крім того, в 1992 році музикант легендарного гурту “Queen” Брайан Мей вирішив вперше почати гастролювати, як сольний виконавець. Тоді ж Маррей із Козі Павеллом робили запис сольного альбому Мея “Back to the Light”. І вони згодом гастролювали разом із Брайаном у складі його колективу.
Пізніше у співпраці Маррея та Мея настала пауза, але коли в 1998 році відбувся вихід третього сольного альбому Брайана “Another World”, Ніл знову брав участь у його записі.
Підтримка для колег
Варто зазначити, що до кінця 1994 року Маррей знову повернувся до гурту “Black Sabbath”. Після запису в 1995 році альбому “Forbidden”, колектив вирушив на гастролі Канадою та Сполученими Штатами.
Важливо зазначити, що Ніл також нерідко допомагав і підтримував своїх колег по цеху.
Зокрема, 1996-1997 роки ознаменувалися тим, що Маррей активно сприяв тому, щоб на сцену знову повернувся легендарний Пітер Ґрін. Згодом Ніл навіть зміг записати з ним 3 альбоми та взяти участь у гастролях Великобританією.
Участь у новому колективі
В 2000 році музична спільнота стала багатшою на ще один хеві-рок гурт. Йдеться про колектив “Empire”. До його учасників увійшов і Маррей. Згодом музикант записав із цією групою 3 альбоми.
Таким чином, творчість Філіпа Ніла Маррея відрізняється помітною різноманітністю. До того ж це стосується не лише колективів, з якими йому пощастило попрацювати. Адже унікальність Ніла полягає в тому, що він не боявся вивчати та пробувати себе у нових стилях та техніках виконання. Саме завдяки цьому йому вдалося знайти свої “фірмові” трюки, за першими нотами яких можна відразу впізнати манеру гри знаменитого музиканта.
