Единбурзьке культурне життя відрізняється тим, що насправді його “творять” найталановитіші люди. Всім їм властива така багатогранність, що складається враження гармонійного поєднання різних напрямів і навіть найдрібніших деталей. Більше про відомого творчого діяча Единбурга розповість edinburgh-trend.
Акторська спільнота Единбурга вражає тим, наскільки кожна причетна до неї людина повністю віддається своїй справі. Це не важко помітити навіть за найменшими ролями.
Кеннет Кемпбелл Стотт є одним із найбільш яскравих шотландських акторів. Кожна його робота викликала справжнє захоплення глядачів. І, напевно, саме це надихало артиста на нові досягнення. Адже акторська професія є публічною. А це означає, що все в ній робиться, заради людей, їхніх щирих емоцій та радості.
Ранні роки
Майбутній актор народився 19 жовтня 1954 року в Единбурзі. Причому цікаво, що батьки Кеннета належали до викладацької професії. І той факт, що в сім’ї педагогів народилася по-справжньому творча людина, певною мірою, можна вважати дивом.
І особливий характер хлопчика почав проявлятися вже з юних років. Тоді він очолив музичний поп-гурт. Але згодом зрозумів, що це не дозволяє йому максимально розкрити свій потенціал. Тож, вирішив стати артистом.
Перші кроки
Але повноцінна акторська кар’єра неможлива без відповідної освіти. Тому незабаром Кеннет став студентом Mountview Academy of Theatre Arts у Лондоні.
Коли навчання добігло кінця, юнак почав свої перші кроки в професії. І стартом для нього стала театральна трупа The Royal Shakespeare Company. Але, на жаль, заробітки там виявилися дуже малими. Тому акторові-початківцю доводилося підробляти, продаючи склопакети.
Підвищення рівня майстерності
В 1974 році кар’єра Стотта вийшла на новий рівень. Адже саме тоді він приєднався до трупи The Lyric Theatre у Белфасті. Серед ранніх ролей Кеннета справедливо виділити роботу в постановці The Folk Singer.
З 1996 року розпочався більш яскравий етап театральної діяльності актора.
Зокрема, в тому ж році він вразив глядача головною роллю у спектаклі The Prince’s Play. А вже в 1997 році талант Кеннета був настільки високо оцінений, що його номінували на премію The Laurence Olivier Award як виконавця найкращої чоловічої ролі у постановці Art.
Після такого гучного успіху актор, наче “затаївся”. Але, як виявилося, він лише збирався силами перед новими перемогами.
Так, у 2008 році глядач був захоплений грою Кеннета у постановці God of Carnage, яка була показана на сцені The Gielgud Theatre. А в 2009 році у стінах The Duke of York’s Theatre артист блискуче виконав роль у виставі A View From The Bridge.
Виконання бажання
Однак, як відомо, заповітною мрією кожного артиста є можливість спробувати себе не тільки на сцені, але й на екрані. Адже тільки так можна попрацювати у двох абсолютно різних напрямках акторської професії. І слід сказати, Стотту випав такий шанс. А він, звісно, ним чудово скористався.
Зокрема, з 1977 року глядачі могли бачити його на телеекрані у серіалах Secret Army та The Singing Detective. Серед більш пізніх кіноробіт Кеннета справедливо виділити проєкти Messiah, The Vice, Promoted to Glory, Uncle Adolf.
2006 рік ознаменувався в кар’єрі Кеннета виконанням головної ролі в серіалі Rebus, який доволі успішно зустрів глядач.
А в 2008 році актор був удостоєний високої честі. Адже його номінували на престижну премію BAFTA за роботу у Hancock and Joan.
Повнометражні проєкти
На великому екрані глядачі могли побачити Кеннета у фільмах Shallow Grave, King Arthur, Charlie Wilson’s War, Chronicles of Narnia: Prince Caspian. Однак переважно це були другорядні ролі.
Проте головних персонажів у повному метрі акторові також поталанило зіграти. Зокрема, це були кінокартини The Debt Collector та Plunkett and Macleane.
Таким чином, можна сказати, що Кеннет Кемпбелл Стотт є актором, якому доля допомагала протягом усього творчого шляху. Адже йому вдалося розкрити свій потенціал і на сцені, і на екрані. У той час як кар’єра багатьох артистів обмежена виключно тим чи іншим. І насправді такий розвиток подій є цілою трагедією для деяких представників богеми. Адже вони відчувають, що можуть більше. Однак доля не дає їм можливості вийти за межі дозволеного та голосно й щиро заявити про себе.
Крім того, Кеннету пощастило, що він особливо не відчував нестачі ролей та тривалих творчих “пауз”. Таке, на жаль, доводиться переживати багатьом артистам. Натомість у Стотта все переважно складалося гладко. І акторові пропонували проєкти, виконуючи ролі в яких, він міг приміряти цікаві образи.
Також справедливо зазначити, що доля Стотта – доказ того, що нічого в цьому житті не буває просто так. Адже вирішивши одного разу, що хоче стати актором, Кеннет таки зробив правильний вибір. Тому що творчий потенціал виявився в ньому надмірно активним. І якби чоловік не прислухався до себе, – хто знає, як склалося б його подальше життя. Ну, а акторська та культурна спільнота Единбурга втратила б одного з найталановитіших діячів. У цьому немає жодного сумніву.
Джерела
