The Royal Oak відчиняє двері у світ живої народної музики Единбурга. Цей невеликий 200-річний паб майже не змінився з часів свого заснування, зберігши тепло дерев’яних стін і дух традицій. Саме тут фолк живе не на сцені, а серед людей. Далі на edinburgh-trend.
Історія заснування та розвитку The Royal Oak
З 1960-х років The Royal Oak став справжнім осередком традиційної шотландської народної музики. У той період він належав колишньому футболісту клубу Heart of Midlothian Алану Андерсону й функціонував під назвою The Pivot. Паб розташовувався в історичному ансамблі будівель, зведених кілька століть тому, у часи, коли мешканці Единбурга рідко наважувалися залишати межі міських стін через загрозу нападів з боку англійців. Обмежений простір усередині укріплень змушував громадськість будуватися вгору, що й стало поштовхом до появи перших багатоповерхових будинків у місті.
Новий етап у житті The Royal Oak розпочався у 1978 році, коли той перейшов у власність Дороті Тейлор та її сестри Сандри. Саме вони запровадили регулярні музичні вечори, відкриті сесії та неформальні «співочі зустрічі», які швидко привернули увагу музикантів і поціновувачів фолку. Чимало майбутніх зірок шотландської сцени відточували свою майстерність саме на сцені цього невеликого пабу на Інфірмарі-стріт, який поступово перетворився на символ й опору традиційної музичної культури міста. Згодом Сандра згадувала, що на момент його придбання вони із сестрою фактично заповнили культурну порожнечу в Единбурзі.
Протягом майже чверті століття Дороті й Сандра залишалися душею The Royal Oak. У 2003 році вони вирішили продати його після того, як лікарі порадили другій, зірці популярного телешоу White Heather Club, взяти тривалу перерву у роботі через серйозний напад біля її дому. Новою власницею ліцензії стала Хезер Маккензі, яка продовжила музичні традиції пабу. 7 грудня 2007 року Дороті померла після тривалої боротьби з раком. Її внесок у розвиток традиційної музики та культурне життя Единбурга був вшанований спеціальною меморіальною церемонією, яка зібрала музикантів, друзів і шанувальників пабу.
Важливою віхою в історії The Royal Oak став музичний альбом «The Royal Oak: Best of Folk», що побачив світ у 2008 році завдяки лейблу Magic Park Records. Його ідея народилася зі щирої прихильності відомого шотландського письменника Ієна Ренкіна до фолкмузики та самого пабу, який він давно вважав одним зі своїх улюблених місць в Единбурзі. За його словами, після прогулянок старими вулицями, вечері у ресторані та насиченого дня, пізній візит до нього ставав справжнім ритуалом відновлення — з живою музикою, теплою компанією та невимушеною атмосферою. У збірці органічно переплітаються фолк і кантрі, адже між цими жанрами існує міцний історичний зв’язок.
У 2023 році власники мережі Star Pubs & Bars відзначили внесок Мей і Хезер Маккензі у розвиток фолксцени Единбурга. Як професійна звукорежисерка, друга раніше була постійною відвідувачкою The Royal Oak. Коли постало питання майбутнього пабу після виходу попередніх ліцензіатів на пенсію, вона вирішила взяти на себе відповідальність за збереження цього музичного осередку. Під керівництвом доньки та матері він остаточно закріпився як один з провідних фолкпабів Шотландії. Жива музика тут звучить щовечора, а особливе місце у житті пабу посідає The Wee Folk Club, який базувався тут уже понад 25 років.
Визнання та значення діяльності The Royal Oak
Головним досягненням The Royal Oak є його вирішальна роль у відродженні та підтриманні фолкмузики у столиці Шотландії, коли там майже не існувало майданчиків для живого виконання традиційної музики. Регулярні джем-сесії, які часто відбуваються щовечора, стали його візитівкою, створюючи атмосферу відкритості, взаємодії та спонтанності. Паб став стартовою точкою для багатьох відомих музикантів і місцем формування цілої спільноти виконавців та слухачів. Серед його колишніх постійних учасників такі знакові постаті шотландської сцени, як Кріс Древер, Боббі Іглшем і Карін Полварт.
