Sandy Bell’s вважається одним з найважливіших осередків традиційної музики у світі. Протягом десятиліть він був місцем зустрічі музикантів, співаків і слухачів, де народна творчість жила поза сценою та комерцією. Саме тут формувалася та передавалася жива фолкова традиція Шотландії та Ірландії. Далі на edinburgh-trend.
Історія заснування та розвитку Sandy Bell’s
У 1929 році будівлю на Форрест-роуд, 25, в Единбурзі придбала Мері Белл, скориставшись позикою від пивоварні T. & J. Bernard. Відтоді на її чолі там розпочав свою діяльність бар під назвою The Forrest Hill Buffet. Згодом у розмовній мові він почав називатися Bell’s або Sandy’s, а пізніше — Sandy Bell’s. Цікаво, що ця назва не з’являлася на зовнішній вивісці понад п’ятдесят років. Частина назви «Bell’s» безпосередньо пов’язана з родиною Белл. Походження імені «Sandy» має кілька версій: за однією з них, це був бармен, який запам’ятався відвідувачам тим, що гучно дзвонив у дзвоник, оголошуючи останнє замовлення.
З 1942 року у Forrest Hill Bar почали регулярно проходити музичні сесії народної музики. У 1960-х роках він став культовим місцем зустрічі творчої інтелігенції — співаків, музикантів, письменників, поетів та художників. Заклад поступово перетворився на блюз- і фолкклуб, де виконавців заохочували виступати наживо. Здобувши міжнародне визнання, він відіграв ключову роль у відродженні традиційної музики. У барі почали виступати такі відомі постаті, як Барбара Діксон, Біллі Конноллі, Філ Каннігем та багато інших легенд фолксцени.
Після 1970-х років інтерес до народної музики почав спадати, тож чимало подібних закладів припинили своє існування. Проте музичні сесії у Forrest Hill Bar тривали, інколи навіть попри байдужість або спротив власників. У 1980-х роках один з них намагався встановити гральний автомат, але ця ідея проіснувала лише один день. Вирішальним для збереження унікальної атмосфери стала діяльність власника Чарлі Вуллі у 1990-х роках. Саме тоді заклад отримав офіційну назву Sandy Bell’s, яка вперше за багато десятиліть з’явилася на фасаді.
Традиційна атмосфера Sandy Bell’s не раз опинялася під загрозою через втручання великих пивоварних компаній. Коли він перейшов у власність великої мережі G I Group plc, частина завсідників залишила його, вважаючи, що той утратив частину своєї автентичності. У 2012 році новим власником пабу став Стівен Ганна, який чітко заявив про намір зберегти характер та статус цього осередку народної музики. За його керівництва заклад знову став привабливим для музикантів і шанувальників фолку з усього світу, а також отримав власний офіційний вебсайт, що допомогло зміцнити його міжнародну репутацію.
Навесні 2020 року Sandy Bell’s опинився на межі виживання та був змушений звернутися за підтриманням спільноти, відкривши сторінку для збору коштів під час суворого карантину. Власник Стівен Ганна публічно повідомляв, що всіх вісьмох працівників довелося відрядити у вимушену відпустку. Ситуацію ускладнювало й те, що заклад не мав пивного саду або відкритого майданчика. Поки деякі паби почали частково відновлювати роботу влітку, невеликі приміщення без можливості дотримання соціальної дистанції фактично залишалися за бортом. Попри всі труднощі, Sandy Bell’s продовжив очікувати моменту, коли жива музика знову зможе наповнити його стіни.
Визнання та значення діяльності Sandy Bell’s
Протягом десятиліть Sandy Bell’s виконує роль відкритого дому для музикантів, простору творчої свободи та живого передавання музичних традицій від покоління до покоління. Основний акцент тут робиться на шотландській та ірландській традиційній музиці, яка поєднує різні стилі, інструменти й культурні традиції. Саме тут починали або регулярно виступали такі знакові постаті, як Алі Бейн, Кріс Древер, Дік Гоен та багато інших. Для одних паб став стартовим майданчиком, для інших — місцем постійного повернення, де музика звучить не для сцени, а для спільноти.
