The Corries стали голосом шотландських пагорбів і долин у міській концертній залі. Їхні пісні оживляли історію, легенди й почуття простих людей. Зрештою, пісня «Flower of Scotland» переросла межі сцени та набула статусу неофіційного національного гімну. Далі на edinburgh-trend.
Історія заснування та розвитку The Corries
Перший склад The Corrie Voices сформували Білл Сміт, Рон Крукшенк та Енді Тернер. Назва була пов’язана з ім’ям доньки першого, але водночас вдало відсилала до шотландської природи, адже слово «corrie» означає гірську западину, характерну для місцевого ландшафту. Незабаром Рой Вільямсон замінив Тернера, посприявши утворенню Corrie Folk Trio, який уперше виступив у The Waverley Bar на вулиці Сент-Мері в Единбурзі. Через проблеми зі здоров’ям Крукшенк також був змушений піти напередодні Единбурзького фестивалю. Щоб не скасовувати його, Вільямсон запропонував запросити Ронні Брауна, а потім і Педді Белл, які разом сформували Corrie Folk Trio and Paddie Bell.
У середині 1960-х років залишився лише дует Вільямсона та Брауна, перший з яких вражав грою на багатьох інструментах, а другий був основним вокалістом. Музиканти взяли паузу у концертній діяльності, присвятивши кілька місяців напруженим репетиціям. Повернувшись на сцену вже як The Corries, вони виступили у Royal Jubilee Arms у Кортачі, графство Ангус. Тепла й захоплена реакція слухачів підтвердила правильність нового напряму. Відтоді музиканти отримали власне телевізійне шоу та регулярно вирушали у масштабні гастрольні тури, охоплюючи всю Шотландію.
Особливе місце в історії The Corries посідає 1969 рік, коли до концертного альбому «The Corries in Concert» увійшла пісня «Flower of Scotland». Вона швидко набула популярності, зокрема серед прихильників боксера Кена Б’юкенена, які співали її під час його виходу на ринг. Згодом композицію підхопили фанати регбі, зробивши її неофіційним гімном збірної Шотландії. Пізніше вона закріпилася і на міжнародних футбольних матчах як символ національної єдності. Існувало кілька версій релізу, зокрема спеціальне оформлення, присвячене кампанії Чемпіонату світу з футболу 1974 року.
Рой Вільямсон упродовж багатьох років боровся з астмою, але з часом організм дав збій. Під час туру 1989 року стан музиканта різко погіршився, після чого лікарі виявили у нього пухлину мозку. Останній період життя чоловік провів у містечку Форрес, де помер 12 серпня 1990 року. Водночас Ронні Браун продовжив працювати у студії, а також відкрив для себе живопис та акторську діяльність. Принагідно й Педді Белл повернулася до активної музичної діяльності. За підтримання друзів і прихильників з фолксередовища вона знову почала записувати пісні та виступати, швидко повернувши собі статус помітної та улюбленої публікою виконавиці.
У 1996 році Гевін Браун, син Ронні Брауна, власноруч створив першу версію офіційного вебсайту The Corries. Поштовхом до цього стало усвідомлення, що фанатам важко знайти вірогідну та повну інформацію про їхню діяльність. Сайт швидко перетворився на головне джерело новин, архівних матеріалів і фактів з історії колективу. Гевін самостійно опікується ресурсом, дбаючи не лише про актуальність інформації, а й про високий рівень сервісу для шанувальників, які замовляють офіційну продукцію гурту.
Визнання та значення діяльності The Corries
Звертаючись до старовинних балад та історичних пісень, The Corries не лише зберігали спадщину, а й активно її оновлювали. Вони створювали власні композиції у традиційному стилі, застосовували сміливі інструментальні рішення та експериментальні методи, які згодом стали стандартом для фолкіндустрії. Не менш показовим є те, що пісенники гурту за популярністю майже не поступалися альбомам. Його учасники рано взяли контроль над власною творчістю, самостійно записуючи та поширюючи альбоми. А знімання пісень у відповідних історичних і природних локаціях фактично зробили їх піонерами формату музичних відео ще до того, як він став звичним явищем у світовій індустрії.
