The King’s Theatre є одним із найвідоміших театрів Единбурга. Це місце має свою неповторну історію, яка оповита безліччю дивовижних фактів. Далі на edinburgh-trend.
Спочатку славу The King’s Theatre принесло те, що власником цього закладу була театральна імперія Howard & Wyndham.
Замовлення на будівництво театру походило від Edinburgh Building Company Ltd в особі Роберта К. Б’юкенена. І нова будівля мала стати повноцінним конкурентом успішного на той момент Royal Lyceum Theatre.
Слід зазначити, що Б’юкенен був “стріляним горобцем” у творчій сфері. Адже на його плечах лежало керування кількома провінційними театрами естради. Однак The King’s Theatre, безперечно, став його найбільш амбіційним проєктом.
Початок шляху
Закладка першого каменю у фундамент майбутнього театру відбулася 18 серпня 1906 року. Проте сам процес будівництва виявився дуже складним. Причина полягала у нестачі фінансів на виконання необхідних робіт. Звідси виник неабиякий борг перед підрядником Вільямом Стюартом Крукшенком, а також геодезистами, юристами та архітекторами.
Тоді було вирішено, що посаду керуючого директора обійме Б’юкенен, а на посаді менеджера буде син Крукшенко, А. Стюарт.
Пізніше проблему з боргами хотіли вирішити через продаж театру компанії Howard & Wyndham Ltd. Але такий план виявився провальним, тому за сім’єю Крукшенком щільно закріпилося керування цим закладом.
Довгоочікуване відкриття
Прем’єра на сцені театру відбулася 8 грудня 1906 року. Тоді глядачі могли насолодитися постановкою “Попелюшка”.
Згодом театр вийшов на новий рівень та почав активно гастролювати. А репертуар був значно збагачений драмами, мюзиклами, ревю, операми та пантомімами.
Новий етап
Варто зазначити, що в 1908 році посада керуючого директора перейшла до Стюарта Крукшенка.
І незважаючи на успіх театру, одного дня керівник зрозумів, що становище його закладу дуже невигідне. А все тому, що театр не входить до великої мережі. Саме це спонукало Стюарта до продажу свого дітища в 1928 році. Новим власником стала компанія Howard and Wyndham. А посаду директора обійняв Ернест Саймонс.
Щодо Крукшенка, то варто зазначити, що він зміг заробити репутацію провідного театрального режисера країни. І в 1944 році після того, як Саймонс помер, він почав очолювати раду директорів.
Неймовірний успіх
Оскільки Крукшенку належала вагома та важлива роль у творчій сфері Единбурга, він мав право брати участь у подальшій долі The King’s Theatre.
Так, у 1934 році він прийняв рішення про намір трохи поекспериментувати з майбутнім літнім театральним сезоном в Единбурзі. І взяти за основу Стюарт захотів популярне на той момент у Глазго шоу The Half Past Eight. Воно мало неймовірний успіх серед глядачів.
Однак, як виявилось, единбурзька публіка значно відрізняється. Тому на сцені The King’s Theatre постановка зазнала повного фіаско.
Але за допомогою Чарльза та Ілони Рос, а також Дейва Вілліса вдалося значно виправити ситуацію. Так з’явилася нова версія шоу, представлена 31 травня 1937 року. Хоча сам Крукшенк спочатку не вірив у цю витівку, успіх оновленої постановки виявився неймовірним.
The King’s Theatre було заповнено глядачами, а чутки про шоу передавалися з величезною швидкістю.
Оновлення
1948 рік став дуже сумним для театру. Справа в тому, що саме тоді трагічно загинув Стюарт Крукшенк.
Але, якою б сумною не була дана подія, The King’s Theatre мав би продовжувати свою діяльність.
І новий етап у житті театру ознаменувався проведенням ремонту.
Так, у 1950 році було проведено заміну навісу, а пізніше значно оновили і зал. Для реалізації істотніших змін театр довелося закрити на 10 місяців. І це дозволило провести ремонт усієї будівлі.
Однак цього терміну виявилося недостатньо для здійснення всього задуму щодо відновлення споруди.
Тому, коли в 1951 році The King’s Theatre частково відкрили, бельетаж продовжував бути закритим.
І лише 14 грудня 1951 року відремонтований театр офіційно відчинив перед глядачами свої двері. Того вечора публіці було представлено пантоміму “Кіт у чоботях”.
Кардинальні зміни
Кінець 1960-х запам’ятався тим, що почала швидко зростати популярність телебачення. І звичайно, це не найкращим чином позначилося на становищі театру. Адже люди почали віддавати перевагу серіалам, шоу та програмам, а також часу, проведеному вдома на дивані.
Великим театрам перестали виділяти субсидії та їхні справи йшли досить погано. The King’s Theatre не став винятком, тому в 1969 році компанією Howard & Wyndham було прийнято рішення про продаж театру. Внаслідок цього новим власником закладу стала міська рада Едінбургу.
Слід зазначити, що продаж The King’s Theatre був вірним кроком. Тому що з цієї миті театр почав поступово “оживати”.
Так, в 1970 році його офіційно визнали пам’яткою архітектури. А в 1985 році міська рада виділила більше одного мільйона фунтів стерлінгів на проведення реконструкції театру. Тоді вдалося відновити унікальні дерев’яні, мармурові та скляні елементи будівлі, розширити проходи у залі для глядачів, оновити сидіння.
Тому сміливо можна стверджувати, що погані часи для The King’s Theatre обернулися вельми позитивними змінами.
З того часу в приміщенні театру проводяться яскраві заходи, серед яких справедливо виділити пантоміми.
Пізніше ведення The King’s Theatre було передано Capital Theaters. І ця організація продовжує вести театр шляхом постійного розвитку та покращення, що відображається як на його репертуарі, так і на зовнішньому вигляді.
